Зима , королевою до нас прийшла,
Холод та сніг на землю нашу принесла,
Стало якось зимно і в душі моїй
Від такої до мене уваги її.
Сніг білий та пухнастий так кружляє,
Своєю красою душу зігріває,
Як мала дитина, радію я їм,
Тим сніжинкам, що в танці кружляють оцим.
Сніжинки, немов балерини, скачуть,,
На вії сідають і танучи плачуть,
То до верху піднімаються вони,
А то до низу опускаються малі,
Заворожує мене дивний спектакль,
Сріблястих сніжинок безмежна роль, ось так!
Куди оком не кинь, одна біла гладь...
Зимової пори, чарівна благодать.
Ух! Уже і мороз кудись та й дівся,
За чудовим видовищем, він спарився,
Чомусь тепло стало мені від зими,
Переживу мабуть я її до весни.
************
Був:
Зима прийшла,
Холод на землю принесла,
Стало зимно в душі моїй
Від такої уваги її.
Сніг пухнастий і білий з неба падає, кружляє,
Красою своєю, душу зігріває, заворожує,
Як маленька дитина ,радію я, тим
Сніжинкам, що в танці кружляють цим.
Сніжинки, немов балерини, скачуть,
То до верху піднімаються,
То до низу спускаються,
Заворожує мене цей зимовий спектакль.
А потім на все сідають,
Куди оком не кинь,
Сніжинки , сніжинки, одні сніжинки,
На деревах, на землі, на віях моїх вони.
Ух! Уже й мороз де дівся,
За таким видовищем чудовим, спарився,
Тепло стало мені від тої холодної зими,
Переживу її до весни.