За півкроку до осені…за півподиху…
Захлинаюся хвилею днів.
В простирадлах з гнітючого холоду
Помираю в собі – оживаю в тобі.
За півмиті дощі барабанами
Відфальшивлять свій міні концерт.
Хтось нарік нас з тобою гурманами,
Ми ж на цьому зробили акцент.
На півслові обірвана лірика,
Сліз занадто багато в житті,
І у щастя нелегко повірити,
Коли осінь вирує в душі.
Пів любові – то тільки ілюзія.
Пів тебе на десерт не мені.
Так мінливі любовні конфузії,
Коли хміль осідає в вині.
Так недовго світанком милуєшся –
І ось кави вже майже на дні.
Ти недбало й поспішно фарбуєшся –
Під під’їздом сигналить таксі.
І в заторах ранкових істерика
Вибухає в іронії фраз…
Нас дратують курці і Америка,
Ми кохаємось в стилі ”джаз”.
Ми живемо занадто дешево,
Наші мрії не знають меж,
І в буденно-серійних екшнах
Не для нас розливають фреш.
Ми ковтаєм пігулки радості
І купуєм любов в кредит,
Нам до болю бракує вдячності,
Ми купаємось в слові ”стид”.
СУПЕР. Надішліть Вакарчуку! 
