Та чого ж ти мене не відпустиш?
Я давно вже у полоні твоїм.
Твої очі - чарівні й бездушні,
і бурхливі мов спалах і грім.
Твої очі немов би криниця,
що напитись води не дає,
хоч смачна й прохолодна водица
та господар в криниці тій є.
Той господар зрозуміти не хоче
мою спрагу й страждання жаги.
О,господар,боронь тебе боже
опинитись в такій же журбі.
Усе в світі тече своїм часом
і гадаю настане та мить
покохавши ти сердце не згасиш.
Це триває вже двадцать століть.
Це триває дві тисячі років,
і ніхто ще не зміг зупинити
це кохання,доволі жорстоке,
бо ще треба вміти любити.
