Він кинув до ніг мені серце своє,
Наповнене гіркотою.
Мене вабить інше-пусте, молоде,
З веселкою голубою.
Мене вабить інше, що всіх обдає
Свого життєлюбства бризками,
Сміється, пустує, зігріє мене
І легко забуде так само.
Мене вабить інше.До нього лечу,
Неначе метелик на свічку.
Не крильця, а душу собі обпечу,
А може й життя покалічу.
А з серцем оцим, що належить мені,
Наповнене гіркотою,
Скажіть, що робити? Не можу пройти,
Його не торкнувши ногою.
Не можу сміятись, бо радість моя
У нім відкликається білью,
А жалість до нього мене огорне-
У ньому даремні надії.
...І в мене колись було серце таке,
Що часом заходилось плачем,
А я в таємниці тримала все те,
І певно, що так було краще.
