* * *
Вже день почато.
В сивий ранок
прокинешся чужим стерном.
Душа, мов віск,
ночами тане
і б’ється у сліпе вікно,
як день, три дні, як вічність тому.
Здолає день нові мости.
Час витікає по краплині
крізь білі пальці пустоти.
І хтось між списаним папером,
на загадки твоїх нестям
побачить відповідь банальну
в німих очах чорнильних плям.
А поки – ти гориш від болю,
від пошлості та простоти
того, яке було тобою,
того, що вже тепер – не ти.
Крізь ґрати і залізні рами
непевних ранішніх прозрінь
ти дивишся у ніч печально –
такий самотній і чужий,
і молишся – не віриш Богу –
і все ж ти молишся до сліз́
про довшу за життя дорогу,
щоб не звернути, не зректись,
щоб, гублячись в пустелях буднів,
світ знов шукав твоє плече –
Душа, мов віск, ночами тане –
і вперто в глибину росте.
Strannic відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Довіряєте Новому тлумачному словнику укр. мови / В.Яременко? Т. 3, с. 651: пошлий - рідко "який відзначається низьким рівнем культури, обмежений". "Вульгарний" має інше значення. Не все, що запозичене з російської, - русизм. Дякую за щиру оцінку!
Оценка поэта: 5 Чудовий вірш, незважаючи на те,що деякі рими не дуже співзвучні.Цієї невеличкої вади можна просто не помічати.Дуже образно і мелодійно.
Strannic відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. В оригіналі неточність рим компенсує строфіка. рядки з маленької літери є продовженням попереднього рядка (із збереженням срофічної будови)
"Душа, мов віск, ночами тане –і вперто в глибину росте." 
