Я бачив Вас одного разу,
Лишень одну коротку мить…
Нам завжди бракувало часу,
Наш вік завжди кудись летить.
Серед юрби, що поспішала
В безвісну прірву марноти,
Ви мовчки небо споглядали,
Ви посміхнулися мені…
Яснії очі – ніжний промінь,
Вуста із подихом весни
І ніби стих набридлий гомін
І ніби янголи зійшли!..
Та я не зміг, не зупинився,
Помчав, бо справи, гроші, дім,
Хвилюючись не запізнитись
Я долю якось загубив.
Життя. Що може бути краще?..
Що цікавіше за життя?
Ан, ні! Ми все шукаєм щастя!
Ми біжимо у майбуття.
І вже коли немає сили
Поворухнутись, щось зробить,
Безглуздість свою розумієм,
Але не повернути мить!
