Це був прекрасний, тихий вечір,
зі мною поряд була Ти
любов і дружба, різні речі,
так говорила мені Ти.
Твій голос був такий казковий,
так зачаровував мене,
як солов'їний спів ранковий
і це, ніколи не мине.
Невже раніше я не бачив,
яка прекрасна була Ти,
Твої ясні зелені очі,
цей ніжний погляд з глибини.
Твоє волосся, як колосся,
твій ніс, твій рот, твої вуста...
таким прекрасним це здалося,
ця мить, усе моє життя.
І раптом тиша навкруги,
Тобі сказати щось хотів
але подумав, зрозумів,
все було ясно і без слів.
В ту мить, побачив твої очі,
ці два озерця, два світи,
я зрозумів, в моєму серці
залишишся Ти назавжди.
Ти взяла ніжно мою руку
і стиснула в своїй руці,
поклала голову на груди,
і ми сиділи мов німі.
Я думав:
Боже, яке щастя,
що я ось тут і тут вона,
я не повірив би нізащо...
найкраща мить мого життя.
І ось ця мить, цей світлий погляд,
цей ніжний дотик губ твоїх,
і ці обійми... тисне в грудях,
ми тільки вдвох серед "усіх".
І раптом, що це?
Промінь сонця,
мов шовком пестить їй лице,
прийшов цей час, цей час розлуки,
прошу, не покидай мене...
Це був лиш сон, нічого більше,
в якому були Ти і я,
твої вуста, твоя усмішка,
для мене Ти усе життя.
ID:
129850
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 13.05.2009 21:54:14
© дата внесення змiн: 13.05.2009 21:54:14
автор: Shadow
Вкажіть причину вашої скарги
|
