В минулому я, мабуть, був поетом.
Шукав в словах спасіння і життя.
Тепер я бачу: все своє сміття
Я римував і створював куплети.
Я був поет, який писав пісні.
Мав приспів, що повторювався двічі.
Боявся подивитися у вічі
Своїм сльозам, що тануть навесні.
Вітав сніги і жив словами суму.
І в небо не дивився, лиш в асфальт.
Я Одіна навіки вірний скальд,
Але давно це прожите минуле.
О, так, я ще поет. Лишусь поетом.
І вірші я писатиму життя.
Але у них не буде вже сміття.
Лиш світло й тінь. Римовані куплети.