Ненавиджу буття людське,
Ненавиджу себе за те, що я на світі є.
Ненавиджу людей я, гомін, страх,
Ненавиджу життя своє, бо йде у ньому все не так.
Зустріти хочу Смерть я, чародійку
Й потішити я хочу цю злодійку.
Віддам життя я їй, проклятій,
В обмін на інше у її заклятті.
О, Чародійко, почаклуй лише
Й перетвори на вітерець мене.
В обмін на це життя тобі віддам,
Бо хочу бути там, де вітер лиш панує сам.
Як хочу я поринути у небо
І стрімко вниз я хочу кинутись від тебе.
Як хочу я куйовдити волосся леву
І навздогін летіти оленю, а потім — в небо.
22.06.2003р.
