На березі плинних століть
Моя зачепилася мить.
Із Ворскли, Десни і Росі
Зібралися спомини всі.
Стеклися туманами в сни
Дідівськії гени - з Десни.
Де луками пахне весна,
Біжить прохолодна Десна...
Із Ворскли, з полтавських садків,
З пісень - ворожбиних рядків -
В собі відчуваю я ген
Якихось прадавніх племен.
А тут, де граніти в росі,
Де стежки відомі усі,
Де сіяла трави рука,
Шумить моя третя ріка.
Шумить біля мене, шумить.
І знов напливає ця мить,
Єднаються витоки всі:
І Ворскли, й Десни, і Росі.
