Душа прийшла на світ у сяйві
Із почуттям свого путі.
Дитина очі відкриває –
І сонце : «Здрастуй!» каже їй,
І у віконце заглядає,
Поки дорослий не зіб’є –
Душа свій шлях так відчуває,
Стремління, крила розправляє –
І стежкою своєю йде.
Але дорослі мають плани,
Свої бажання, рештки мрій,
Образи, сумніви, зітхання –
І лиш заплутують путі.
Ми підростаєм, виростаєм,
Вчимось, нарождуєм дітей –
І все свій путь земний шукаєм,
Що бережем в душі своїй.
І, мабуть, треба озирнутись,
Підняти очі в сонця світ,
Згадати все, луду стряхнути –
І дітям мрії повернути,
Навчитись у Любові жить.
29.10.08
