Він пішов. Я не спробувала зупинити його. Достатньо було лише слова, але я з посмішкою попрощалася з ним, стримуючи бурю емоцій, щоб не псувати нікому настрою. Адже він, звісно, розчулився б, а потім не зміг би вже зважитися на такий крок. А я надто сильно люблю, щоб зіпсувати йому життя. Говорять, що зняти стрес допомагають прогулянки в парку. Сидячи на лавці, я зраділа, що не забула сонцезахисні окуляри. За ними зручно ховати пригнічений погляд, а також сльози, без необхідності обговорюючи свої проблеми з випадковими перехожими. Крім того в сумці є детектив. Витягла його, щоб куди-небудь спрямувати погляд, спокійно обдумуючи свої справи й долаючи емоції, які стримувати вже не було сили. Можливо випадково, а може це звичайний жарт долі, поруч сів хлопець, який стверджував, що бачив мене, але не може пригадати де саме. Заводити розмову з ним я не хотіла, і, навіть, просто не могла зробити цього фізично, адже мій настрій вимагав кращого. Але невдовзі мій співрозмовник, якщо можна його так назвати, бо моя роль в цьому діалозі включала лише обов'язок слухача, всеж згадав, що бачив моє фото на сайті в Інтернеті. І знову я повернулася думками до людини, яка її туди розмістила, побачити яку я зможу нескоро. І саме в цю мить з книги випав недбало вирваний з блокнота аркуш. Я зовсім забула про нього. Розгорнула і побачила адресу електронної пошти зі знайомим скороченням "sky". Швидко встала і рушила додому, де стоїть комп'ютер, якого я вже давно тримала в цілковитому спокої, як предмет інтер'єру. Увімкнула, здивувавшись, що ще не позбулась здобутих навиків. Постало запитання: що написати? Весь потік думок вилився в одне слово: "Привіт". Відповідь не примусила себе довго чекати, неначе на тому іншому боці світу вона вже давно була написана. Я прочитала і тепер мої безглузді сумніви назавжди розвіялись. Він повернеться до мене - я цілком впевнена!
