Вона пішла, і більше не вернеться.
І ми вже більше не побачимо її.
І в класі голос її більше не озветься.
Залишився у серці крик душі.
Чому покинула батьків тих рідних,
Які її любили, сильно берегли.
Тепер вона у просторах все вільних...
Ми все зробили, щоб допомогти.
Вона пішла, пішла далеко в небо,
Людина, яку ніхто не помічав.
З води злетівши білий лебідь,
На землю він без силенно упав.
Ось так вона, не знавши небезпеки
Упала з висоти у далечінь.
Пішло дівча в дорогу ту далеку
Залишивши собою світлу тінь.
Ту тінь, яку вже не забудуть.
І пам’ять, що залишила всім нам.
І друзі завжди пам’ятати будуть
Сказавши про все це ночам.
Вона пішла, та більше не вернеться.
І ми у снах побачимо її.
І тільки в снах вона ще посміхнеться.
І сміх у снах лунатиме її.
