Найважче приймається слово "ніколи". Найважче повірити в нього після того, як ввірував у слово "назавжди". Людина так довго вчилася виводити з підсвідомості у свідомість своє розуміння часу і простору за межами мови, так довго вчилася вірити без розуміння, розуміти без віри, ліпити фігурки без матерії, обезтілювати матерію до енергії, помічати приховане, розгадувати натяки, іронію, бажане в дійсному, що врешті зовсім втратила здатність сприймати просту і певну інформацію, наприклад таку, як поняття "ніколи". Ніколи не буде того, у що поринає її свідомість, коли вона, мов загнаний звір, прикидається мертвою для зовнішнього світу і падає на тверде, та не відчуває моменту зіткнення з ним, а лише безкінечне падіння, солодке заспокоєння, жар у сонячному сплетінні, бо падає вглиб себе. Ніколи це падіння не перейде у вимір яви. Ніколи той, хто падає, не буде вразливим до дотику присутніх у яві. Та ніколи не вдасться йому впасти в обійми когось, хто спіймав би хоч на іншому кінці світу.
Важко осмислити, як це - "ніколи не". Воно пристане до чогось любого і звичного, виношеного не на язиці чи в кишені, навіть не в пам'яті, а в шорсткій гортані та колючих пазухах очей, у затиснутій ямці під лівим боком, у вібраціях над шкірою пітних долонь, а найдужче - в серці, яке відчуваєш окремим від себе організмом, бо є окремим від тебе всесвітом.
Найважче прийняти те, що ніколи вже не вишпортаєш з себе щось звичне, знайоме і любе, аби прийняти його та втішити, аби втішитися у ньому. Ніколи не даш йому збутися, бо можеш дати йому тільки впокоєння через припинення існування, якщо лиш повіриш в реальність існування "ніколи". Бо тільки після сповнення віри звільниться місце для нових її зачатків, які здатні перебити гіркоту дозрілих плодів "ніколи не".
21.10.2023
Картина Клер Ельзесер
Ніколи не кажи ніколи!
Сьогодні читала про дно - і пригадала цитату з мультфільму...якщо ти на дні колодязя, не впадай у відчай, бо в тебе лишився лише один шлях - і це шлях угору.
Люблю читати твої позапросторові твори