За вікном у автобусі темно.
По шосе він додому спішить.
Від чекання на серці щемно,
Уявляючи зустрічей мить.
Вже позаду Європа лишилось.
Київстар он мобільний впіймав.
Чомусь сльози самі покотились,
А навпроти хлопчина дрімав.
Автошлях заколихує плавно,
Перетнувши уявний кордон.
Крок уліво живуть вульгарно,
А крок вправо… там вічний сон.
Світло фар, мов пекельний погляд,
Він шукає у темряві час.
А знаходить душевний розлад,
Що сховався у кожного з нас.
Рідний дім зустрічає скромно,
Зазира в ліхтарі пустота,
Сивий дим проплива безмовно
І сирена, мов пес завива.
Зник автобус у складках ночі,
Зовсім інші пішли думки.
Вже напругу скидають очі,
Темінь повна, не видно руки.
21.10.24р. Олександр Степан.
