Дума про Україну
Щодень, щоніч летять ракети, КАБи
Від вибухів здригається земля...
І цілий світ не може дати ради
Одному божевільному з кремля?
Збираються на саміти постійно,
Радбез Європи, Нато і Оон,
Сміється ворог, бо йому привільно,
І для війни не має перепон.
Він свій народ запхав у телевізор,
І день, і ніч помиї свіжі ллє.
Для них весь світ лихий, чужий і грізний,
Болото наймиліше їм своє.
Та є ж у світі і свідомі люди,
Чи вже не родить геніїв земля?
Невже ще довго ублажати будуть
Загарбника й убивцю - москаля?
Кудись у прірву котиться планета,
Чи розум спить? чи масовий психоз?
Бо ні "кинджал" ні черга з кулемета,
Не може розбудить анабіоз.
Загроза світу ядерної зброї?
Де ваша сила, мужність, грізна міць?
Маленька Україна у двобої
На полі бою третій рік стоїть!
Герої гинуть, і палають ниви,
Руйнує кат і села, і міста.
Ви, можновладці, ще й заборонили,
Щоб ворог по заслугах не дістав.
Хто ви такі? Кому ви підкорились? -
Нікчемному убивці сатані?
... Спитає Бог - чому не заступилась,
Як Україна гинула в вогні.
Як плакали і помирали діти,
Як воїни боролися в боях?
І як надалі зможете з цим жити,
Вас буле переслідувати жах.
Що ви у двадцять першому столітті
Спинити катастрофу не змогли.
Тепер, коли ілюзії розбиті,
Ви існували, але не жили.
А жити буде вільна Україна,
Згуртована, єдина і міцна!
На вас усіх лежатиме провина
За жертви, що забрала в нас війна...
Тримаймося, Україно, рідна мамо!
Тебе боронять доньки і сини.
... А цілий світ стоятиме за нами,
Й чекатиме закінчення війни...
Сумно...
28.09.2024
