Відгорів мій сад багаттям золотим,
І тонка порвалась вітром павутина,
По шибках холодні сльози потекли,
Як вогонь, горіли кетяги калини.
Подував холодний вітер поміж віт,
Сяяли яскраво зорі на світанку,
У морозних ранках пролітали дні…
Осінь сумовито юність проводжала…
Погляд, що горів яскравіш за бурштин
І не так давно був золотисто-карий,
Гаснув; розсипом янтарно-золотим
Оберемки листя всюди залишала.
А тепер закутуєшся у туман
І свої мерзлякувато щулиш плечі,
Як пернатих проводжаєш в теплий край
І благословляєш їх у путь далекий.
23.07.2023
