Що там? О, Боже! За її плечима,
За зморшками, за сивиною скронь…
Яка іще печаль, яка дитина
Загубить ніч в цих сутінках долонь…
Не сходить тінь з чола сумлінь, як муки
лягли на серці і в її душі,
від радощів до обрію розлуки
Сльозами відчаю , що на межі.
Життя іде, пливе чи вічно тане,
І знов зриває помстою пиху,
Хребет війни давно над всім повстане,
Твою зламає мрій сумну вільху…