Ще з ночі люди чергу відстояли.
Знесилено тріщав старий поріг,
То «Щедрик» фонд усих реєстрували,
Старих, багатодітних і сліпих.
Ще інвалідів, статус одинокий,
Хто забезпечення мале в родині мав.
По списку вулиць вибір тут широкий,
Хто на авто, а хто пришкандибав.
Людей із триста загули, мов бджоли.
Пігулки п’ють, бо сонце припіка.
Такого ми не бачили ніколи,
Щоб утворилася з людей ріка.
Об євродвері хвилі розбивались,
Робили колихання чудеса.
Сліпі прозріли, а німі заматюкались,
Аж хмарами стягнуло небеса.
І де та сила у людей береться?
У документах люди ж ті слабкі
І тиск високий і ледь серце б’ється.
Але у черзі спритні і живі!
Нема порядку, зла прям не хватає
І так щодня реве людський потік.
А влада в вікна скоса поглядає
І думає:-Чи втримає поріг?
14.08.24р. Олександр Степан.
