Очам не дано бачити найвище...
Серце щасливого мається дотиком туги,
Тиша нещасного сяє досвітньо-вогнем.
Крила метелика - два переспівані плуги,
Борються з вітром, заввільним до болю конем...
Темні зіниці приховують білі пустелі,
Холод впивається жаром осиплих ночей.
І сказане вголос - тілесна омана дуелі,
Пристанище диму і віяло чорних плечей.
Позбавлений голосу, ним же навічно і стане...
Зорі хитають осушені полем човни.
І все, що назовні без затінку б'ється і кане,
Всередині - лине, потоками диво-луни...
08.08.2024
