Метелик вилупився вранці,
попереду ще цілий день.
Розправив крила він у танці,
у морі радісних пісень!
Приємний бриз, червоні маки,
рулади голосні цикад,
а на загал: прямі ознаки –
усе складається на лад.
Яскраві квіти манять очі,
пилок – смачний до забуття.
Далеко красеню до ночі,
попереду усе життя!
В минулому лишився кокон,
а насолоди – аж за край.
Та сонце з іншого вже боку –
пора збирати урожай…
Уже і вечір на порозі,
зоря багряна у воді…
Для кого мить, у когось – розділ,
а він отак життям пробіг!.
І знов яйце, тоді личинка,
а потім гусінь, кокон знов.
Уся стезя – мала родзинка
гірко-солодка, як любов…
17.07.2024, СВ
