*****
Я поглядом у небесах
Лечу, неначе вільний птах,
А разом з ним, немов хмарки,
Пливуть удаль мої думки.
З думками линуть й почуття,
Які в душі тримаю я.
Я їх пускаю в дальню путь*.
Можливо, щастя віднайдуть
Десь в непроглядній далині
І принесуть його мені,
Щоб на землі я не тужив
Ніколи більш, а в щасті жив
Впродовж всього свого життя.
Адже не буде вороття
До нього, як воно мине.
Життя ж у мене лиш одне
Так само, як у всіх людей, –
І у дорослих, і в дітей,
У бідних, у багатих теж.
Життя не має бо без меж
Ніхто на білім світі цім.
Усі ми гості лиш на нім,
Бо піде з нього кожен з нас,
Коли його настане час.
Душа, можливо, полетить,
Мов птах, у інший світ в ту мить,
Де завжди житиме вона,
Хоч достеменно все ж не зна
Того ніхто. Тому щомить
Собі на втіху тут слід жить.
*Путь - заст. Дорога, шлях
Євген Ковальчук, 20. 01. 2021
