Ти прекрасна, мов п‘янка троянда,
Барвами кохання палко маниш,
Спокушаєш ніжним ароматом,
Спопеляєш, лиш на тебе глянеш.
Ти безмежна, як безкрає небо,
Ще хоч раз би в твоїх загубитись
Лабіринтах... Виходу шукати,
Не знайти й назавжди залишитись.
Ти жадана, мов ранкове сонце,
Без якого дні - холодні ночі.
Дай спочити на устах солодких,
Запірнути в ті бездонні очі.
Ти чарівна! Так, до божевілля!
Як, скажи, я можу не любити?
Не позбутися мені цього похмілля...
Ні хвилини вже без тебе жити!
