Зима дрібненьким снігом сіє.
Закрили небо сиві хмари.
В саду дерева голі мріють.
Над обрієм висять тумани.
Сніжинки падають на землю,
І килимом пухнатим ніжним
Вкривають і дахи в оселях,
Й паркани, і стежки, і віти.
Люблю я крізь вікно дивитись
На тихий танець снігопаду,
Легкий покірний рух сніжинок,
Картину срібно-білу саду.
Люблю, як сонця перший промінь
Блискучим сяйвом відіб’ється,
І заіскриться сніжне поле,
І весело душі торкнеться.
У затишку, в теплі кімнати,
Коли крізь шибку споглядаю
Зими криштально-срібні шати,
Тепло й красу весни згадаю.
Згадаю миті вечорові,
Співучі солов’їні трелі
І місячні весняні ночі,
І аромати, й акварелі…
А надворі зима панує,
Темніє небо, день згасає,
До сну гілки дерев готує,
Дбайливо снігом укриває…
29.01.2018
