Саме розкута манера подачі пісень, яку винайшли Елвіс Преслі та інші бунтівні харизматичні епатажні персонажі заполонила тоді майже усю Європу. Співали скрізь і вдосталь. Післявоєнне покоління зрозуміло - є віддушина у цьому складному бутті. Швеція також співала, різноманітні гурти будь-якого смаку виростали як на дріжджах.
У цей свіжий вихор новітньої епохи попали двоє амбітних підлітків і двоє дуже красивих дівчат, імена яких через десять літ будуть знати усі. Навіть папуги повторюватимуть за своїми господарями таке звичне слово "АББА".
Варто зазначити : звичайну школу вони не надто любили відвідувати. Хіба лиш на уроках "Співи" почувалися у "своїй тарілці". Наче якась пелена спадала з похмурих стін величезного будинку і їх відносило десь інде. Навіть серйозні вигляди вчених в рамках обабіч ставали м'якшими, не такими строгими. А вчителі бралися за руки й веселим танком кружляли по коридорі. Пізніше в репертуарі квартету з'явиться мила пісенька "Коли я поцілувала вчителя", яка одразу сподобається старшокласникам.
У нас тоді було явно не до співів ( хоча співати ми теж вміємо не гірше інших). З місцевих радіо точок лунали оди будівникам комунізму.
- Що вони збираються таке збудувати ? - питає тінь у світла.
- Грандіозну мильну бульбашку, яка трісне через неповних три десятки літ ! - прозвучало у відповідь.
Колгоспники-кріпаки у колгоспах працювали за трудодні. Почали масово агітувати добровільно-примусово їхати на "епохальні" будови аж в інший кінець географії. Боже, коли це все нарешті лусне.
А осяяний Василь Симоненко пише легендарні рядки : "Ти знаєш, що Ти людина. Знаєш про це чи ні ?.." Але при комуністах людина була тільки гвинтиком тоталітарної машини і не більше. Поплатився поет життям за свою сміливість бути Людиною разом з іще однією потужною персоною шістдесятництва художницею Аллою Горською.
Якийсь гагарін нібито злітав у Космос, хоча жодних підтверджень його присутності в безмежній зірковій млі так і не надали. Вірте на слово. Кому вірити - їм ??? Та це себе не поважати. У них усе тримається на брехні. Фу, противно стає від чергових облуд.
Ось хто справді досягне космічного рівня, побачимо в найближчому майбутньому, коли четверо першопроходців ери диско у білих комбінезонах будуть досягати зірки із неба для простих смертних, аби хоч якось їх підбадьорити. Ззаду в кожного з них - відповідно чотири магічні літери "а", "в", "в","а".
Тим часом колишній в'язень радянських таборів, за яким вели спостереження, уродженець Львівщини Василь Макух вже розробляв сценарій протесту проти тотальної русифікації, проти знущання над рідною мовою, зрештою проти зухвалого вводу радянських військ до Чехословаччини. І вирішив заявити про свою непокору на Хрещатику в Києві. Перед черговою річницею так званого жовтневого перевороту Герой облив себе бензином й спалахнув як факел Свободи в темряві московського шовінізму. Цей надзвичайний вчинок побачили кияни. Навіть закордоном по радіо сповістили про акт мужньої самопожертви во ім'я кращої долі підневільної України.
За ним екстремальний крок відчаю продовжили інші борці демократичних ідеалів. В Празі студент філософського факультету двадцятирічний Ян Палах аналогічним чином, лишивши копії свого звернення неподалік від місця фатального вчинку, закликав чехів й словаків боротися проти тиранії червоних бузувірів...
Отож, боротьба триває усілякими методами, деколи надто радикальними. Українські шістдесятники пишуть свої нетлінні полотна, випускають підпільну пресу, готуючись до різних варіантів розвитку подій...
