"Відкладене життя" у мемуарах -
Згасає погляд, гинуть відчуття,
Бо не таке яскраве вже життя...
Шопен звучить...
У тютюнових хмарах,
Примруживши очей своїх туман,
Звіряю ноти з дотиком до клавіш.
Мене питають, чом так тихо граєш,
Читаючи чарівний нотний стан
З мелодією?..
Туга крає душу,
І згадуються мрії -
Не збулись,
Бо не туди повернуто колись,
А виправить -
Навряд себе примушу...
Спливає час і спогади тьмяніють.
І навіть не приходить каяття -
Самі у відповіді за своє життя,
А скроні непомітно та сивіють.
І вже не осінь в мене, а зима.
І я не гнусь, як гілка верболозу -
Стаю крихким, як листя від морозу,
Ховаю сльози в келиху вина...
13.11.23