Скипень розправляє пазурі,
лід тріщить і тьохкає до краю.
Прилетить синичка на зорі,
під вікно погрітись. Задрімає.
І насниться пташечці розмай,
із грозою ллє травнева злива…
Спи, синичко, пташко, спочивай.
Ти відроду надто полохлива.
Набирайся сили і лети
крізь снігів завії та морози
до своєї мрії, до мети,
де ідуть дощі й лунають грози.
15.12.23р.
