А я – обираю Любов, проти кіпи встановлених правил,
Ніщо так не гріє, не вабить мене, як присутність твоя.
Що ти все ж існуєш в реальній подобі на аркуші яви,
Тобі подарую троянди червоні, мов кров, хай горять.
Або розшукаю тендітні, з кіно, орхідеї ванільні,
Нехай у магічному вирі під стелю нас здіймуть обох.
Збуваються мрії, їх вже не спинити у снах обопільних,
Що сталось – на краще, як кажуть в народі, дано на добро.
Дано, наче скарб, чи реліквію неба, покладену в душу,
Ціннішу шедеврів фарфору умільців династії Мін.
Я маю надію, котра проронила жагу невмирущу,
Відтоді Любов розгортає довершену хроніку змін.
23:13, 11.11.2017 рік.
Зображення: http://classpic.ru
