Мені б на ворога іти зі зброєю,
та вже для воїна – не ті літа:
давно то воїном пішов зі строю я,
лише лишилася його мета.
Я хворий помстою, як насолодою,
за ліки матиму – смерть ворогів.
Хай кожен з них пливе пеньком-колодою,
уздовж пливе дніпровських берегів.
Дніпро очистимо від тих мерзотників,
й самі очистимось гуртом з нуля,
хоч поки нам не до екзотики
Вкраїни-нені зацвіте земля.
І ми зустрінемо весняну гілочку,
весняну квіточку, весни прихід.
До перемоги ще пройти нам літечко,
аж поки ворога зметнемо слід.
Вкраїни серце б’ється помстою
і кличе дзвонами у бій громади всі.
Гострю шаблюку обоюдогострую,
я воїн України-матері-Русі.
