Розмовляють у садку
Два пенсіонери.
"І любов тепер не та,
І не ті манери.
Мій начальник жінку мав,
Достеменну фею.
Я романчика й завів
Непомітно з нею.
Чоловік собі хропе
На м"якій перині,
Я ж тим часом не даю
Нудьгувать дружині.
Як дізнався чоловік,
Донесли, собаки!
Я на поїзд і утік
Аж у Кобеляки."
Другий слухає хвалька
Й каже: "Фу - ти ну - ти!!
Ти дозволив тут собі
Трішки прибрехнути,
Бо коли ти здатним був
На діла такій,
Ще ніяких поїздів
Не було в Росії!"
