Облетіла
ластівка
експресивні
краєвиди,
співаючи...
аж
непередбачені
дунайські
резонанси
Тремтіли
аурою
романсів,
аж
напуцувалась
екстрено
цвіль
"ь"...
Олександр Таранець (1926 - 1998) - легендарний український концертно - камерний співак (ліричний баритон).
Дивовижне життя артиста, без сумніву, заслуговує пильної уваги. Його юні роки прийшлися на буремні події Другої Світової війни, в якій Сашко опинився волею непередбаченої долі. Ходить легенда, що в окупації німецький солдат подарував йому губну гармошку, розгледівши як талановитий хлопчак виграє на ній дивними звуками. Вже тоді юнакові припала до душі пісня, з якою не розлучався аж до своєї кончини, сам ставши в результаті нескінченною мелодією. А та сама гармошка і понині зберігається, як дорога реліквія, в його родичів.
Потім за унікальним збігом обставин митець став символом української пісні, навіть не дивлячись на внутрішню політику радянського союзу, де величали переважно штучно створені образи трудівників так званого комунізму та ще й "язиком" пролетарів. Котрі таки "пролетіли" мимо справжнього цінного...й досі немає спокою від їхнього божевілля.
Для нього складали твори найкращі композитори і поети того часу : Платон Майборода, Андрій Малишко, Ігор Поклад, Олександр Вратарьов та інші...Репертуар налічував близько тисячу композицій. Було також награно чимало народних пісень. А деякі з них " Пісня про рушник", "Прилетіла ластівка", "Осіннє золото", "Ясени", " Марічка"... (а хіба всі перерахуєш ?) воістину стали народним, хоча мали конкретних авторів.
Співак з гастролями виїжджав закордон, де старався популяризувати українську культуру. Однак доводилось співати й російською мовою - такі були вимоги партійної номенклатури. Але про страхітливу партію та її вождя ввічливо відмовлявся виконувати, посилаючись на свій природній ліризм і м'якість голосу...мовляв, хай співають кобзон з лещенком, що мають гучніший тембр звучання.
Коли сталася Чорнобильська трагедія - одним із перших відгукнувся допомогти ліквідаторам аварії. І лікував їх своїм чарівним голосом, пробувши дуже довгий період там. Це в майбутньому негативно вплинуло на стан його здоров'я, котре не шкодував, бо інакше не міг жити.
До останніх своїх днів виношував творчі плани, які так і не зміг здійснити...Але залишив по собі унікальну скарбницю пісенної творчості, котру сміливо можна занести в золотий фонд української культури.
А чи пам'ятаєте дует Олександра Таранця із Петром Ретвицьким ? Яке чудове срівзвуччя голосів...Як у пісні буквально виростали крила, а мелодія просилася в політ.
