Як би ти була віршем, Пташко,
Це була би суцільна свобода.
Виткана з теплого слова,
Від якого по тілу мурашки.
Ти би пахла любов'ю і вітром
І на доторк була як кохання -
Упереджена й горда, ні краплі вагання,
Натуральна, без правок і фільтру.
Ти б була неосяжна як мрія,
Одночасно близька і далека -
Прохолода й палаюча спека,
Я б читав би тебе і не вірив,
Що тримаю тебе у долонях,
Що читаю тебе, бо я хочу.
Нахилившись над віршем шепочу
І пульсує бажання у скронях.
Я читав би тебе на дивані,
За столом, на столі і у ванній -
Там де пристрасті це притаманно...
Ти би віршем була сексуальним!
Суміш прохолоди і спеки це в результаті тепло, в яке можна закутатись і зігрітися.
Це неймовірно прекрасно, коли таке є.
Дуже відверте і ніжне зізнання і чарівне порівняння.
tru відповів на коментар Kлер Клер, 27.05.2023 - 17:41
Дякую) Завдяки вам подивився по іншому на суміш прохолоди і спеки)
У вірші є ще одна суміш - близька і далека!?)
Kлер Клер відповів на коментар tru, 27.05.2023 - 23:09
Це вже ЗНО почалось?)
Це значить, що треба викинути всі лінійки)
і справді дуже звабливий рядок про пристрасть мені не сподобався, бо вибивається з ритму. ще й наприкінці… ех…ну, аби вам добре було, так? 😃 не забувайте про кличний відмінок, коли звертаєтесь. він у нас особливий, рідний, тому нехтувати ним - як маленький злочин
tru відповів на коментар Ulcus, 26.05.2023 - 11:51
Дякую! Знав, але думав не побачите)
Ulcus відповів на коментар tru, 27.05.2023 - 00:20