|
Коли створював Бог зірки,
То для нього ти стала музою,
І бурхливі потоки ріки
Наповняли тебе спокусою.
І коли він створив океан,
Підіймая до неба хвилі,
Він для тебе створив ураган
Із мільярда клітин на тілі.
Через доторки і вуста,
Через м'язи, колючу бороду.
Як тобі до смаку, ти та!
То напийся моєго солоду!
Коли створював Бог тебе,
Він дивився у мою самотність
І побачив, що в ній живе
Твоя сутність і неповторність.
І для мене тебе створив
Із моєї палкої уяви,
Щоб ненавидів і любив
Від чекання тебе і появи,
Щоб себе я не розміняв
І медово не жив з другою,
Я тебе між других шукав,
Але ти була поруч зі мною.
Вся для мене, я сам тесав
Із граніту думок мармуру,
Я по правді тебе не чекав,
Хоч і душу твою, і фігуру.
Я описую тут у віршах
І ти пахнеш, як альстромерія,
На розкішних високих ногах,
Не підкорена мною імперія.
Ти в мені, як і подих, і крик,
Ти в мені, як коханка і жінка,
Ти в мені, як лихий єретик,
Особлива загнута сторінка.
Я ж тебе не кохав, не хворів,
То чого ж ти крокуєш пліч-о-пліч?
Я від полум'я мерз і горів,
І не міг прохрепіти: «На поміч!»
А ти йдеш по слідах, наче рись,
І нікуди від тебе не дітись.
Наші долі до скрипу сплелись
І не можемо ми розлучитись.
Так багато тебе у мені
І я весь у твоїх катастрофах,
Чи від цього і вірші мої
Так пронизані білью у строфах?
Моя музо, ти вибач мене
За відверте інтимне питання,
Ти, як жінка, ще хочеш в мені,
Спокушати таємне бажання?
Прикусить твої терпкі вуста,
Потягнути тебе за волосся.
Я зізнаюсь, що ти іще та,
Не кажи, що мені все здалося.
Ти — розпусниця, відьма, гарем,
Ти — богиня безсонних ночей,
Ти — моя неповторна Гюрем,
Ти гостріша за сотню мечей.
І тому я з тобою живу,
І ховаюсь від світу в думках,
Я з тобою в обіймах пишу
І кохаю тебе в сторінках...
Олександр Кармишев
21.04.2023
ID:
980839
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 21.04.2023 11:46:25
© дата внесення змiн: 21.04.2023 11:46:25
автор: Oleksandr Karmyshev
Вкажіть причину вашої скарги
|
