Кров, а не сніг по землі – ручаями,
Зброя смертельну загрозу несе нам.
Навіть в кошмарі таке не уявиш.
Ти ,Україно, в огнях і сиренах.
Лютого майже остання сторінка,
Березень – прийде в квіту мати-й-мачух,
Котик пухнатий розправиться стрімко –
Мирну б весну українцю побачить…
Серцем молитву за рідне промовте:
адже для зла наступають дні судні.
Крокус з-під снігу зорить синьо-жовтий,
З вірою в мир, у весну і в майбутнє…
/дактиль/
