В небі штиль, мов закляклий німий потопельник,
Що в безсиллі змирившись поступово притих.
Від крикливих сирен, мов гудків корабельних
наполохане тіло усе ще тремтить.
Напівсон поглинає косаткою здобич.
В нім біснують стервозні ворожі мармизи
Кок в камбузі для мене чаклує власноруч
Та навколо – стежки захаращені хмизом.
А війна, мов фрегат мілиною прикутий.
Ворог зрітиме сенси в спаплюженій гривні
Доки кожній мерзоті не вдасться збагнути,
Те що скарб захоронено в тиші сумирній.
