Сильна жінка плаче без сліз,
Якщо туга, то вовком виє,
Свій розпач, нестерпний біль
В темну ніч поміж зорі сіє,
В самоті порахує зорі,
У хмаринок порад спита
І в безмежній небесній сині
Собі силу і втіху черпа.
Сильна жінка іде вперед,
Її сміх лине всім на заздрість,
Може, серце розбито вщерть,
Не впаде ворогам на радість.
Зійшов місяць, а їй не спиться,
В молитвах до ікон припада.
Горда й красива, наче левиця,
Як болить їй ніхто не зна.
Зоя Журавка.
