Поет на дні
Що це таке?
Чи це життя ?
Чи більше пекло?
Ту що кохав всім серцем
Не забув , Вона забула...
І інші перед нею так само
Друзі дитинства забули
Від селян нема поваги... Нема
Я Ростік жде ... А всім по барабану
Життя перетворилось на оману
Неначе теорія обману
Головне нема здоров'я
А в серці пісня солов'я
Де та компанія моя???
Де друзі найкращі в окрузі?
Поет сльози ллє
Тому що романтик...
Казав один друг
Посилай далеко
Тих селянинів далеко!
Тих би послав ...
Але як друзі дитинства ?
Святе ! Наче храм прадавній!
Цілу вічність чекаю...
Колись їв з одної миски з такими
Колись ждав кожного годину!
Це ж кращі друзі були!!!
Потім не мав таких друзів
Було багато фальшивих...
І мені всеодно на тупих селянинів
Я ждав цілу вічність друзів-братів
Боявсь що не уважають!
Для мене це страшніше смерті..
Я ж їх всіх знаю майже з колиски...
Ці друзі святе! Але ж я ніхто
І ніхто не прийшов... Боюсь
Не уважають , бо я поет ...
Хіба поети люди????
От після смерті... Отоді згадають ...
А при житті нема поваги...
Базар ! І храм базарний !
І селянини не фільтрують базар!
Тільки пару друзів маю...
Не важно хто ким був чи став?
Друзі це святе! Як торт святий
На іменини...Бачу паркан друга через вікно
І сльози як град! Як потоп! Друг не уважає
Це гірше всього !
Помню тебе ще з самого дитинства
Я мав найкращого в світі друга!
Я ним захоплювався мало не молився!
Це був мій кумир!!! Була сама крепка дружба ... Допоки хвороба життя не поломала...
Я живий чи мертвий не знаю...
Живе тіло , а душа мертва!
Тепер ти великий Чоловік!
А я ніхто .... Живи! Будь щасливий друже! Тільки пам'ятай нашу дружбу ...
