Поема
Сплакнуть і небо й діл
за супокоєм
я не втамуюся ніким
тільки Тобою
тільки — що Богом —
і Тобою...
і я вгамуюсь
роки — самі стрільбою
сумки віків — прищурюючись стрільбою
як це бувало — вже —
стануть нічим
я не втамуюся нічим —
тільки Тобою!!
як це бувало
що то ніби без причин
Твоя любов розквітувала —
єсть! —
рівень —
того що там десь — більш не стало
єсть!! —
міста рідного не стало
є!!
і звіту світу згідного не стало
(він згідний з чим? — Бог зна)
світу не стало!! —
Любов така розквітувалась!!
начало неуявленне — настало
да!!
я вгамуюсь...
тільки Любов’ю я Твоєю
натамуюсь
й тільки Тобою! — напоюсь
й тільки
Тобою, Золотою, нагодуюсь
да! Тобою я керуюсь —
невже до світу
словом розвоююсь??
а за любов’ю ж — словом золотить...
чи у підвалі я — а слово золотить...
чи виймеш —
доли золотить?
чи я Тобою так проймуся —
що мені буде все одно
де жить!!
хвиля вздовж моря побіжить —
і все біжить — жить жить жить жить!
чи Твої очі у таку Любов виймали
Славою Бога дорожить!
і Славі! — так яскраво! —
в серці
жить!!!
08.01.2021,
свято — Собор Богородиці,
Київ
