Хоч трішки дозволь надихнутись весною,
цього безкінечно-незламного року.
Най подих на повну і вітер по скронях,
Магнолії цвіт березневими кроками.
Де сонце випалює холод тривоги,
Росте...проростає вербовим цвітінням,
Підсніжником білим застелять пороги
у лісі ...де проліски квітнуть крізь міни.
Війна і весна, чи весна крізь печалі...
Зів’ють свої гнізда журавлики в селах.
Сій квіти, тюльпани, побільше конвалій,
нехай проростають яскравим, веселим.
А вишні розквітнуть, на все пору треба
Ластівки завжди вертають додому,
дозволь надихнутись блакиттю і небом
Війна і весна, але скинь свою втому.
З мороку в світло, з туману до сонця
Наснились кульбаби, що квітнуть у мирі
Війна відійде в свою чорну безодню,
І вишні достигнуть у вільній країні.
