Згасає пам'ять
незабутніх спогадів, перебирає
зникаючих слідів засохле листя.
- Позаду порожній дім.
Попереду дороги
ведуть в краї самотні і безплідні.
І плаче дощ з очей у очі,
неначе осліпляє вічність. -
Нехай цей дім німий, закритий,
хоч я не в ньому, я там є.
І... прощавай! ти, що відходиш
не повернувши голови!
Juan Ramón Jiménez EL RECUERDO SE VA
El recuerdo se va
por mi memoria larga, removiendo
con finos pies las hojas secas.
— Detrás, la casa está vacía.
Delante, carreteras
que llevan a otras partes, solas,
yertas.
Y la lluvia que llora ojos y ojos,
cual si la hora eterna se quedase ciega. —
Aunque la casa esta muda y cerrada,
yo, aunque no estoy en ella, estoy en ella.
Y... ¡adiós, tu que caminas
sin volver la cabeza!
