Ізнову дощ...
І хмуриться свинцеве небо...
І вітер обриває жовтий лист...
Із мокрих площ
Вдивляється вогнями в себе
Промокле місто... В осені, бач, хист
Наслати сплін,
Подарувати раптом тугу,
Закликати у організм хандру...
Хороших змін
Не дочекатися... Напругу
Додасть туман, що як німу чадру
Одягне ніч...
Заплачуть чорні очі вікон,
В асфальт стече розмитий силует...
Не в тому річ,
Яка ця осінь вже за ліком,
А в тому, що давно ми з нею тет-а-тет...
