Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Себастіані: *** ("Відходячи у пітьму…") - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Kлер Клер, 18.03.2023 - 22:54
Або впершеБо буває, бо востаннє вони таке мелють наче а них вселилось якесь непорозуміння) Але то не завжди. Та живімо Світлана Себастіані відповів на коментар Kлер Клер, 19.03.2023 - 18:14
Ох, Клер, я й не знаю, що відповісти на Ваше зауваження!)) Втім, вірю Вашому досвіду.
Макс Дрозд, 23.08.2022 - 19:57
А відходячи у пітьму - нічого вже й не потрібно. Лише те, що Ви перерахували. Дякую.
oreol, 23.08.2022 - 18:03
Змініть ви краще люба курсТе, що побачиш ти востаннє Про що подумаєш в душі Туди й попадеш Нема нічого - пустота Ти вибираєш - тьма чи світло Туда й полине знов душа Все не проста Слова не просто напишіть Ними живіть і з ними йдіть Життя ж то мить Дорога в світ То вічні мандри Вгору вниз Ти піднімись та озирнись З любов'ю Богу помолись Світлана Себастіані відповів на коментар oreol, 24.08.2022 - 11:41
О, чудовий поетичний відгук, дякую! Але знаєте, мені здається, що до світла неможливо потрапити, не здолавши темряви. Бо і в самих нас є пітьма... Н-А-Д-І-Я, 23.08.2022 - 17:02
Чудова думка про кохання. Любити треба завжди, як востаннє. Та, на жаль, не всім це вдається.
Світлана Себастіані відповів на коментар Н-А-Д-І-Я, 24.08.2022 - 11:45
Дяку за візит, Надіє! Так, палке кохання, пристрасть кожного разу вважаються нам вічними. Але безсмертна лише любов.
|
|
|