Чи просто так ,чи за для втіхи ,
Душа залізла на горіха.
У хаті тіло лягло спати ,
Душі ж схотілось погуляти.
І щоб нікого не злякати ,
Хто у низу вночі не спить ,
Між гіллям гарно так шугати ,
Ще й листя тихо шелестить.
Як добре їй , коли свобода ,
Не відчува коли болить.
Душевний спокій , носолода…
Як гарно їй , що тіло спить.
Душі так тяжко в тілі жити.
Де гріх , брехня та інший бруд.
Де совість милом не відмити.
Такий дістався їй сосуд.
А їй так хочеться до храму.
Пред образами каяття.
Гріхів звільнитись сповіданням ,
Прийняти часточку Христа…
Отак взяла б і відлетіла…
Нехай би у вісні застив!..
Так ні , неможна.Вища сила
Чека на той людський порив.
Вже скоро ранок , час вертатись.
Хай дума , що це сон наснився.
А там наступну ніч діждатись ,
І знов шугати , поміж листя!
5.01.2022р.
Олександр Степан.
