Мені вже можеш не писати
І не читати мій контент.
Не буду також я чекати,
В руках тримаючи абсент.
В думках програю карти биті
І всі вже сказані слова.
З обох сторін, бо далі жити
Не дасть спокійно голова.
Вона завжди себе втрачає
У пристрасть і жагу двох тіл.
Вступає в бій, що починає
Душа із нею. І на стіл
Поставлю знов порожню чарку
Ще мить - і я уже не сам…
Не пишеш ти. Мені вже жарко,
Знімаю з себе те, що нам
Раніше завжди заважало,
Коли горіли ми удвох…
Мені тебе завжди так мало,
Але я чесний, бачить Бог.
Я не один. Зі мною поруч
Не ти, бо ти давно офлайн,
І байдуже, хто там ліворуч
Зі своїх рук підносить лайм
Мені, абсент той прикусити,
Щоб смак зіграв акорд новий…
Я божеволію. Як жити
Поза межею давніх мрій?
Це мов міраж, і він ось зникне.
Та є питання: чи я сплю?
Душа до іншої не звикне,
Бо я іще тебе люблю…
ОП
https://youtu.be/0dF7OaudVmI
