Пишно квітнуть чорнобривці коло хати,
У росі суцвіттячком бринять.
Щовесни їх насівала мати,
Щоб світ красою й серденьком обнять.
Зорять під вечір квіти бархатОві,
Як зорі світять у душі моїй.
Скільки краси у них і материнської любові,
І спогадів прекрасних й світлих мрій.
Я так люблю,як пахнуть чорнобривці!
Їх запах рідний ,хоч такий терпкий...
І соловей співа в саду на старій сливці,
І мамин погляд -рідний й дорогий.
Її любов світилася у кожній квітці,
Плекала їх , як діточок малих...
В сорочці вишитій , в білесенькій хустинці
Мені матуся сниться поміж них.
І руки мами пестять ніжні квіти,
Я бачу їх ... мозоль на мозолі...
І знову сію чорнобривці - мами квіти,
На своїй рідній , росяній землі.
Чудово! 
Душевно...Зворушливо... 
Дякую за гарний вірш!
