Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Як тебе назвати (рим проза) - ВІРШ
logo
Ніна Незламна: Як тебе назвати (рим проза) - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії
Бібліотека
України| Поети
Кл. Поезії| Інші поет.
сайти, канали| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 2
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Як тебе назвати (рим проза)

    Весняний ранок в золотій пелюшці. Сонце  на хмарі, ніби на подушці.  Та смуток серце крає, від темної  імли війни, загрози. Зранені яблуні, відцвіли. Віднесло вітром, у попіл пелюстки, в печалі, не падають  росинки - сльози. Ім би  усім, більше вологи, жаль сухо, здалеку, раз – у -  раз  блиск вогню, як грози.
  Най, як раніше, травневі грози, теплий дощик, паруюча земля. І мирне, ясне  небо, спів пташок, гул бджілок, квітучі поля. Думки про весну, зігріли душу, як світ надії.Тож з нею завжди, чарівний  бузковий цвіт, найкращі світлі мрії. 
  Та не так нині… Багато днів її земля в облозі,  дрижить,  горить і плачуть небеса…  Де не глянь, чорна від пилу й окровавлена роса.
 Сусід прийшов, з війною, як  злодій, злющий ненажера. Хто ж тебе виховав, такого  шкуродера?!
 Здалеку знову дим…. нависли чорні хмари. О, Боже - Боже коли ж закінчиться це лиходійство, кошмари?
    Серед руїн, вже нікуди йти. І своя хата…  вже два тижні в руїнах. Із погреба, ледь визира, перекошене малесеньке віконце. Жаль,  навіть на хвилинку, не досягне маленький промінчик сонця. 
Жилисті руки із тремтінням, на голові поправила хустинку, ледь дотягнулася до вікна… В її очах блакитних,  лише страх, в розчаруванні,
 -  О Боже….  Боже, що за весна?! І ніби цвіт пахкий,  все ж мав втішати. І Україна, врешті стала процвітати. Що ж буде далі?  Чого з війною прийшов? Від кого захищати? Не наважилась, село залишати.
   Якийсь невблаганний смуток,  впився в душу.  Трясло  і гойдало, наче зранену грушу. Що позбудеться, життя, в горлі тисне клубок. Як сприйняти? Чому сусід, зробив такий крок? Мріяв зі славою злетіти до зірок?! Та ні, не вийде, висохнеш до кісток! Невже своїй країні бажаєш химерного життя? Чом, бісова  душа, не думаєш про майбуття?! Ще із садочка, дітям до війни, прив'єш  любов. Яку( заразу) приймаєш,чи ти наркотик ввів у свою кров? Зробився нелюдом… чи може не той хто був раніше?  А, най би згинув! На душі гірко, по шкурі сироти, стає холодніше.  Коси… посріблилися, від панічних думок. В смутку, рукою погладила висок,
 - Ні! Це неможливо сприйняти! Щоб Україну  й собі підкоряти?!
Думки, як оси, як тебе назвати? 
 Ніби картина… спогади про тата. Як в сорок першому, не ждали ката.  Фашистський чобіт. Насилля,  розруха, тікав з полону, обморозив вуха.
   Вона й досі,  ті  рубці пам'ятає й шрами. Жаль й  роками.…  так й не загоїлися рани. Скільки смертей! Скільки бід, клятий фашист,  приніс кожній людині! Який  то біль, осиротілій дитині. В Німеччину дорога далека. Не  звив гнізда  ріднесенький лелека. Аж обпікала душу, остання кров. В концтаборах забрали, вкрали любов!  Любов до життя, до землі, де щасливого  дитинства слід. Хоч і  роки минули та  ті жахіття,  не забув весь світ.
    Думки – джмелі, тоді, народ пізнав, хто такий фашист. Тобі ж, належне, дамо  ім'я  рашист! Зламані долі, тортури,  перевершив усіх.
Диявол, чи хто ти? Чи обкурений, не думаєш про гріх. Що час іде, обов'язково настане  мить розплати!  Інакше ні,  не зможу я тебе назвати.
   Здійнявся пил, гучне гудіння, здаля то ніби птах. Але ж не видно крил, холодний піт, тривожно, у очах страх. То вертоліт… кого ж бомбити? Коли із селище вже виїхали всі. Хіба таких, як я,сховались по підвалах,  по погрібах. Чи тих загублених, що спочивають у землі, а душі в небесах. 
   В полоні смутку….сльоза скотилась, у грудях тисне,  погляд вдалину, до  хмарин. О Боже…Боже, скільки  біди й горя  приніс цей нелюд,  скільки роз'єднаних родин. Який вже місяць гуляє смерть. Куди не глянь, ніби «пройшовся» смерч. Дома й хатки -   руїни… хрести,  могили. Душа болить, кричить, волає…  світ став немилий.  Хтось з Маріуполя, з Херсона, а  хтось із Запоріжжя. Куди людей відвезли? На північ? Де гуля вічний холод, здичавілі ліси  і бездоріжжя. 
О Боже – Боже, дай серцю втіхи. Почуй мене, ворогам, не пробач  гріхи! Навіщо діточок викрадає, вивозить? Тож світле майбуття краде, конозить?! Що тут веселі і щасливі оченята, що до пуття  й доволі ухожена хата? Народ з дитинства навчений працювати,тому й гідний добре господарювати!
   Пригнічені думки…. знайшов  раб. силу. Спіши, допоможи, козацький сину! Прошу рідненький, зупини, рашистську навалу!  Розбий,  ворожу челядь, таборну, зухвалу! На твою смілісь й відважність одна надія. Що бабця  виживе, здійсниться мрія!  Стяг України, на площі  знов  замайорить. Мені ж синочку, так хочеться жить.
    Знов сильно загриміло... мов сполохана пташка, ниць до землі,
- О, Боже, як же страшно!
За мить, в підвалі стало темно, невже помітили, під серцем щемно.
  Ледь - ледь почула розмову, ще й зухвалу, тупцювались по підвалу,
(- Нет здесь уж пусто, наши всё забрали, разве что трупы,  вонючие остались. Куда ты прёшь?  Пойдём, подвал засыпан да и что ты там найдёшь. Наши довольны, много подарков  с Украины, не зря воюем, малость обогатились…)*
   Кілька сльозин скотилось по її щоці, тремтіння тіла, чи так холод пройняв, незрозуміла. О, якби молодша, я би вас, п*скуд,  зустріла! Запам'ятали би на все життя! Як руйнувати, вбивати, красти, забирати в народу щастя!
  В підвалі трохи посвітліло. Мабуть від радості, ледь посміхнулась. 
-Пішли….полегшено передихнула,- Напевно їх позбулася. Ба, як пацюки, мерзотники, іще щось шукають, щоб вкрасти… Мало набрали, Боже- Боже, це ж треба, так низько впасти! Щоб навіть унітази вивозити в кремлівське царство!  Це ж треба мати таке жлобство! Як дикарі, чи свині, що живуть в лісових хащах. Дорвались посіпаки, на радощах.
   Вже сутеніло…. за віконцем підкрадалась нічка. Думок багато, як повноводна річка.
Злегка виднілась,  цвіль по стінах. Дірявий одяг, як лахміття та світлі мрії ніби в сповиточку. Сира земля…  хоч виснажена,  все ж на колінах,  схилилася в куточку.
Неначе в  бункері….тихенький мелодійний  шепіт -  молитва до Бога,
-Почуй Всевишній, звертається твоя небога. Допоможи синам і донькам ворогів прогнати! В них дух козацький, його не зламати! Дай Боже миру і добра святій землі! Хоч у підвалі, так недобре мені. Але ж жива і не покину батьківського краю. Я дочекаюсь перемоги! І поки серце б'ється, я все витримаю, усе переживу, стерплю!  Бо хочу вільно жити,  Україну, ніколи не покину! Душею й серцем я її люблю.

                                                                                  30.05.2022р.

                                                                                      *- рос. мова.

ID:  951185
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.06.2022 12:39:43
© дата внесення змiн: 24.08.2024 17:31:54
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 22 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги


back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Н-А-Д-І-Я, Любов Іванова, Cнежана, Міла Перлина, Ольга Калина, Надія Башинська, Світлая (Світлана Пирогова), Валентина Ярошенко, Valentyna_S, Катерина Собова, Маг Грінчук, Наталі Косенко - Пурик, Родвін
Прочитаний усіма відвідувачами (715)
В тому числі авторами сайту (48) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
Сторінки (3):    назад [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] вперед



КОМЕНТАРІ

Романьков, 12.03.2023 - 16:48
Цікаво розкрита тема. І рими, і проза. А той кат хай там здохне. Це буде Україна. Йому не зрозуміти мікроскопичним розумом Дякую. Цікаво і болісно
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам вдячна! give_rose
 
Майстер Слова, 07.08.2022 - 18:26
hi Доброго дня, шановна пані.
Зустрілися серед рядків, на тлі війни.
Філософія війни у серці кожного. Цікавий був ваш стиль. Цікавою була ваша побудова думки. От і прийшов. Прочитав.
Знаєте, той сум, той протест, що носить серце творця і майстра, він як той крик коли усі мовчать.
Колишуть ваші думи душу, колишуть і просять не стоять.
На жаль, не почує Вас, те небо, до якого просите. Але смутитися не треба, адже почуємо Вас ми.
Наш шлях проліг кривавими озерами, горем, гнівом і безумством. Наш ворог - злий народ, який не має і не вміє нічого в цьому світі. І поруч з нами вони не можуть бути, бо ми не дамо забути, нікому з них і з усіх інших - що таке свобода.
Не журіться. Пройде час. Прикладе зусиль кожен з нас. Заплатимо важкою кров'ю. Але поборимо той гнидний світ, що хоче вкрасти нашу долю.
Дякую за Вашу філософію. give_rose
Майстер слова.
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вітаю Вас на моїй сторінці! Щиро дякую за підтримку!Мабуть волає кожен з нас, на жаль у цей жорстокий час,про допомогу звертаємось до творця світу...нащо прислав на землю руську свиту...без неї би ми мирно жили...і матері,що втратили синів,би не тужили...Жінки коханих би не втрачали....А на Купайла би,пісень співали...Букети б квітів збирали в полі....І відчували,що на волі....І соловей співав би всім в садочку....І мати з батьком,обіймали б,синочка й дочку!І шовковисті трави в росах,як у намисті....І все довкола би купалось, у сонячному щасті!Де МИР і небо чисте,і вільно дихати на цій святій землі! give_rose
 
Leskiv, 30.07.2022 - 13:42
Сильно написано, але і дуже сумно, коли читаєш про біду нашу спільну.
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам дякую! give_rose
 
Сокол, 12.07.2022 - 19:36
Сильно, зворушливо, тривожно.
Чудовий Ваш вірш-проза. give_rose 17 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Все буде Україна! give_rose
 
Valentyna_S, 09.07.2022 - 20:29
12 12 Надовго запам'ятаються нам підвали, і внуки пам'ятатимуть 17
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Валюшо. На жаль таке сьогодення...війна... 17
23
 
ВАЛЕНТИНАV, 06.07.2022 - 18:35
Читаю Ваш твір і плачу... Тяжко...
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Валюшо... На жаль таке наше сьогодення...
Тримаймося! Все буде Україна! give_rose
 
Любов Іванова, 30.06.2022 - 07:01
Ми усі любимо нашу неньку Україну, Жадаємо перемоги, благаємо Господа про ПЕРЕМОГУ і МИР!!! 16 16 12 12 sp ft 021 021 icon_flower icon_flower icon_flower
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам вдячна, Любочко! Все буде Україна! give_rose
 
Сокол, 29.06.2022 - 18:05
Сумно на серці. Росія нас катувала понад 400 років.
Десятка Мільйонів наших Українців знищено, ми вижили й знищимо ката. 17 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Віримо в перемогу! 23
 
Артур Сіренко, 29.06.2022 - 08:43
Дуже цікавий і яскравий текст! give_rose hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! give_rose
 
dashavsky, 28.06.2022 - 20:27
12 17 Важко останній час на душі. Скільки народу,гад, знищив. Ненавиджу їх усіх.
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! На жаль ...війна ніколи нічого гарного не приносить 17
 
Надія Башинська, 27.06.2022 - 15:55
16 23 16 Дай, Боже, це все пережити. 23 23 23 23 23
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Надійко! Щиро дякую! give_rose
 
Маг Грінчук, 26.06.2022 - 21:43
Як хочеться добре почуватися у світі - вільною, собою. Гарна проза.Слава Україні! 16 17 give_rose friends hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Героям слава! give_rose
 
Наталі Косенко - Пурик, 25.06.2022 - 06:52
Гарно, глибоко, майстерно, про наше сьогодення. Дякую. 16 12 12 12 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, Наталочко! give_rose
 
Lana P., 25.06.2022 - 00:25
give_rose зворушливо, тільки у Вас читала рим-прозу)))
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!А казки,в рим. прозі, в дитинстві не читали? give_rose
 
Lana P. відповів на коментар Lana P., 28.06.2022 - 18:20
не пригадую...
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Одна з них, "Казка про ріпку.... ! give_rose
 

Сторінки (3):    назад [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  Новий
Маргіз: - Неприйнятий, ніким не зрозумілий, підозрілий, ше ніким не бачений, непрочитаний, невідкритий, незаюджений, незасмальцований, незатертий
Синонім до слова:  Бутылка
Маргіз: - Склодувна зеленька, бурштинове скельце, сосуд
Синонім до слова:  Вічність
Маргіз: - Безсмертя; те, що не можна пізнати; недосяжність́
Синонім до слова:  збагнути
Маргіз: - Схопити комету за хвоста, упіймати зірку, пізнати всі гештальти, побороти свою недолугість
Синонім до слова:  Будинок
Маргіз: - Мій сховок від людей, місце затишку, спокою, добра й любові
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Пишна, любка, розкішна, ладне́нька
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  метал
Олекса Удайко: - ЗСУ, азовці, українська нація, нащадки когаків, діти оріїв
Синонім до слова:  збагнути
ixeldino: - Доперти, Дотунькати, Отримати осяяння/осяяло (від слова сяйво)
Синонім до слова:  Вічність
ixeldino: - Без ліку-часу, До поки сонце згасне, зпоконвіку/зпоконвіків, "жіночі 5 хвилин"
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  Будинок
ixeldino: - Ночліжка, Садиба, Господа, Доміна (Суржик, від рос. Дом)
Синонім до слова:  Новий
ixeldino: - Нульцевий, В целофані, запечатаний, з вітрини/з магазину, ще з китайським повітрям/смердить китаєм, ще розетки не бачив.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Передзарплатний ПМС
ixeldino: - Говоримо так про кначальство та колег, які перед зарплатою зриваються з котушок і намагаються зробити хоч щось щоб зарплатні не було нівкого.
Синонім до слова:  говорити
ixeldino: - З місцевого наріччя: Баяти, Теревенити, Гелькотати, Кумкати
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Синонім до слова:  візаві
Маргіз: - Зустріч або перше побачення в ZOOMі))), без зайвих очей, лиш ти і я
Синонім до слова:  говорити
Маргіз: - Одягати думки в слова, воркотати, жебоніти, мурчати, молоти язиком, верзти, підпадьомкати.
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Синонім до слова:  візаві
Master-capt: - Тет-а-тет. Очі в очі. Лице в лице. Навпроти. Один против одного. Друг против друга. Двобій. Суперечка. Супротивник. Співбесідник. Опонент.
Синонім до слова:  візаві
Enol: - зрозумів, що етимологію слова 'залицяння' ми просрали
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
Svetoviya: - Ляскотіти,точити ляси, лопотіти,ґелґотіти,сокотати,трендіти, гутарити, белбоніти, мимрити,мичати, мугикати.
Синонім до слова:  аврора
dashavsky: - у нас Авророю називали гулячу жінку.
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  говорити
домінік де україна: - спікати - від англ спік - мілякати - якщо запозичити з грецької
Синонім до слова:  аврора
Родвін: - Треба ж таке придумать ! Смішно :D :D :D :D :D :16: :16: :16: :12: :23: :23: :23: :23: :23:   :icon_flower:   
Синонім до слова:  Навіть
Наумова: - Іноді можна почути такий вислів "ба навіть" Хоча тільки одним "ба" - справді можна замінити "навіть"
Синонім до слова:  Навіть
Городнянський: - [i]«навіть з гумором»[/i] Коли почув я слово [i]«навіть»[/i], То вся моя нехитра пам’ять Думки сплела в косматий пелех! Слів – океан, не видко берег … В думках про [i]«навіть»[/i] - плетениця, Надворі - плю́та, миговиця … А я човном пливу,
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Небесна лава, виверження небесного вулкану
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Аврора - небесна веселка, небесне сяйво, дискотека на небі (жартівливо), зоряне весілля (жартівливо), дві зорі посварилися (жартівливо)
Синонім до слова:  аврора
Master-capt: - Досвітниця. Світаниця. Світанка. Зораниця. Зоранка. Доранниця. Доранка. Боговісниця. Богопромінець.
Синонім до слова:  Навіть
Enol: - люб, аж, аже - це зі забутих слів
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  Навіть
Master-capt: - Слово сполучник "навіть" підсилює відтінок речення, і синонімів немає. Та в нашій мові є схожі відтінки... Хоч би що. Хоть би. Принаймі. Усякому разі. Все-таки. Зокрема. Та ще й. Особливо. Неначе. Проте. Однако.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Навіть
О. Хвечір.: - Чим можна замінити слово "навіть"? У словниках синонімів до цього слова я не знайшов...
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Маргіз: - Твердосплавний жанр, музика не для всіх, чоловіча музика, слабакам у залі не всидіти, музика сильних
Синонім до слова:  метал
Master-capt: - Жесть. Мажор. Набат. Грохот. Грохотон. Вогнемет. Сталевий ритм. Камнепадний жанр.
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Синонім до слова:  Вірний
геометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Синонім до слова:  Вірний
геометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Синонім до слова:  аврора
Enol: - світлограй - це максимум для моєї фантазії
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період:




Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею

Правила щодо cookie