Давай створимо свою власну реальність,
Де не буде місця формальності і нормальності.
Ти будеш грати на гітарі,
А я буду уявляти, що сиджу десь в барі
І п'ю апероль великими ковтками.
Давай створимо простір, що буде лише між нами.
Давай говорити про Кафку і дєда Толю.
І якщо я вип'ю забагато аперолю,
Обіцяй згребти в обійми і доставити додому.
Давай один одному лікувати втому,
Масажувати стопи і клацати по носі.
Я буду присвячувати тобі віршів стоси,
А ти будеш гладити моє волосся.
Давай не мовчати ні про що на світі,
Образи і відразу всередині не таїти.
Рахувати родимки один в одного на плечах.
Кусатися, як та малеча.
Давай втирати один одному сльози
І бути рятівними жилетками,
Вітамінами і таблетками,
Теплими долонями і пальцями,
Пухнастими зайцями.
Давай назавжди не обіцяти.
Але якщо ми в одній кімнаті,
Давай приймати і віддавати.
Давай любити. Давай кохати.
