Ти уже у моєму живеш днк і в крові -
Так навшпиньки і тихо, і плавно у мене забрався.
А учора мені розказав про причини війни,
Роз'яснив, розжував і під ковдру сховався.
Біля тебе лягаю, а знаєш, що часто роблю я?
Пригортаюсь і гріюсь губами об спину твою.
Мізкували, що всі нам не треба від долі дарунки,
Лиш не втратити те, що у грудях штовхає казати "люблю".
Ти мій дім, хоч не рідний та де відшукати рідніше?
Вибухаю і ти позбираєш мене, ну а я - навзаєм.
Нам не треба багато, бо маємо те, що вже більше -
Нам, і поряд, як пташкам, тепленько і нарізно - щем.
Авторська начитка https://youtu.be/lnCFOz4r6qg
