То були не просто стіни,
Вирувало в них життя,
Хтось натхненно малював картини,
Хтось у спальні колисав дитя...
То були не просто силуети,
За вікном у кожного історія своя:
Свої плани, мрії та секрети.
Власні погляди та світовідчуття...
То були не просто речі,
Кожний міліметр в домі – то душа,
Меблі, штори, посуд, іграшки малечі,
Всі дрібнички, які серце обира.
То не просто дах над головою, –
Світлий острів в океані тьми.
Той куточок затишку й любові,
Де були ми зовсім іншими людьми...
Марта Нетюхайло
