А що коли не стане синіх хвиль?
Усе навколо стихне і завмре
Десь там далеко він за сотні миль
на залишках піщаних берегів.
Тепер так просто і без фальші,
Немає сумніву у нього, що живе.
Слідам позаду вже не видно меж,
Попереду лише сипуче скло.
Хоча тепер нема на світі квітів,
вони цвітуть в його душі.
В останньої людини на Землі
Зникнули назавжди всі тривоги.
Самотній вітер ловить у пітьмі
краплини сліз з його очей.
Вони впадуть - не буде там ночей.
Там лиш заграють знову ніжно хвилі.
